En Ukraine

©Archives du ministère des Affaires étrangères, Bibliothèque, 34 G 53.

Ce recueil, à l’origine inconnue, rassemble des traductions manuscrites en français de six poèmes de Taras Chevtchenko (1814-1861). Fils de serf, reconnu pour ses talents de graveur et peintre, son renom dépasse de loin les arts graphiques. En effet, sa personnalité et son œuvre symbolisent la renaissance nationale de l’Ukraine au XXe siècle, laquelle s’inscrit dans un vaste mouvement européen d’affirmation des traditions nationales.  Il est l’un des fondateurs de la Confrérie Cyrille et Méthode, société secrète à l’origine d’un réveil politique ukrainien et pour cette raison réprimée par le pouvoir tsariste.

Son sort est tragique : il est condamné à 10 ans de travaux forcés, sans écrire ni peindre. Si sa  libération intervient en 1857 grâce à la mobilisation de ses amis et les débuts de la libéralisation du régime sous le tsar Alexandre II, il décède rapidement tant le régime carcéral a dégradé sa santé.

Il meurt au moment où une nouvelle génération de militants ukrainiens, essentiellement des étudiants, s’organise en associations culturelles avides de ressusciter les traditions nationales. Ces patriotes ukrainiens, souvent des étudiants, voient en lui le régénérateur de la littérature ukrainienne et lisent avec ferveur son œuvre littéraire, notamment ses poèmes lyriques que la traduction française ici présentée tente de restituer. Tous ces textes lui sont inspirés par le destin de son pays et les vicissitudes de la relation à la Russie. Chevtchenko meurt quelques années avant que de nouvelles mesures de sévérité frappe l’Ukraine : en 1863, la Russie interdit l’édition de livres en ukrainien et l’enseignement dans cette langue.

Переклад:

Ця збірка невідомого походження містить рукописні французькі переклади шести поезій Тараса Шевченка (1814–1861). Син кріпака, визнаний за свій талант гравера і художника, Шевченко здобув славу, що значно перевищує межі графічного мистецтва. Його особистість і творчість стали символом національного відродження України у ХХ столітті, що були частиною ширшого європейського руху утвердження національних традицій. Він був одним із членів Кирило-Мефодіївського братства – таємного товариства, що поклало початок українському політичному пробудженню і тому було жорстко придушене царською владою.

Його доля – трагічна: він був засуджений на 10 років солдатчини з забороною писати й малювати. Звільнений лише в 1857 р. завдяки зусиллям друзів і початку лібералізації під час правління Олександра ІІ, він помер невдовзі після цього – настільки сильно його здоров’я було підірване тюремним режимом.

Шевченко помер у той час, коли нове покоління українських активістів – переважно студентів – почали гуртуватися в культурні товариства, прагнучи відродити національні традиції. Ці українські патріоти вбачали в ньому відроджувача української літератури й із захопленням читали його твори, особливо ліричну поезію, яку й намагається передати французький переклад, представлений у цій збірці. Усі ці вірші натхненні долею його батьківщини та складними стосунками з Росією. Шевченко помер за кілька років до того, як на Україну були накладені нові репресивні заходи: 1863 р. Росія заборонила друк книжок українською мовою та викладання нею.